Discernit sapiens res, quas confundit asellus –
умный может разобраться в вопросах, которые осел запутывает
(лат.)
«Прошу к столу – вскипело!»
(Михаил Жванецкий)

Суть данной проблемы: состоит в том, что она носит экзогенный (внешний характер) и практически не поддается решению силами администрации факультетов и ВУЗов. К тому же, ни о какой консолидации усилий не может быть и речи, т.к. «то, что хорошо одному, для другого – смерть!». Но об этом несколько позже ...

А сейчас будет уместно изложить некоторые факты по данной проблематике. Итак:

14 декабря 2004 г. Приказом N 145/1501 Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства внутрішніх справ України утверждены «Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з надання послуг, пов'язаних з охороною державної та іншої власності, надання послуг з охорони громадян» в п. 3.1. раздела 3. «КВАЛІФІКАЦІЙНІ ВИМОГИ» было задекларировано:

«Для керівника (директора або його заступника) суб'єкта охоронної діяльності є обов'язковими наявність вищої юридичної освіти або стажу роботи не менше трьох років на посадах середнього, старшого начальницького складу в охоронних, оперативних чи слідчих підрозділах органів внутрішніх справ, Служби безпеки України, або стажу служби не менше п'яти років на командних посадах стройових частин та навчальних закладів Збройних Сил».

Согласно этих условий, становятся понятны требования к руководителям (управленцам, менеджерам) охранных структур. Хотя вопрос и оставался спорным, но прослеживалась определенная логика.

Спорность этого вопроса состояла в том, что для того, чтобы управлять коммерческим предприятием и бизнесом, в целом, коим являются «суб'єкти охоронної діяльності», необходимо иметь знания и умения, связанные с управлением предприятием. Поэтому специалистам в НгСБ (Украинская Федерация негосударственных служб безопасности) виделось логичным получение руководителем предприятия образования в направлении «Менеджмент», а правовое обеспечение предпринимательской деятельности должно ложиться на плечи штатного юриста предприятия (что, кстати, прослеживается в наименовании одной из специализаций нашего ВУЗа: «правознавство (спеціалізація: правове забезпечення господарської діяльності)».

Однако, то, что произошло позже, поставило с ног на голову всю систему НгБ.

04.11.2008 г. Приказом N 136/570 Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства внутрішніх справ України утверждены «ЗМІНИ до Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг, пов'язаних з охороною державної та іншої власності, надання послуг з охорони громадян (21678-04)».

Где п. 1.3. гласит: «Пункти 3.1 та 3.2 викласти в такій редакції: «3.1. Керівник (директор, його заступник або керівник філії, іншого відокремленого структурного підрозділу) суб'єкта охоронної діяльності повинен мати фахову вищу освіту за спеціальністю "Фінансово-економічна безпека", або вищу освіту (освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліст, магістр) та диплом про перепідготовку (свідоцтво про підвищення кваліфікації) за спеціальністю "Фінансово-економічна безпека", або вищу освіту та досвід роботи не менше п'яти років на посадах старшого або вищого начальницького складу, старшого або вищого офіцерського складу правоохоронних органів, підрозділів відомчої воєнізованої охорони, військових формувань.»

Однако, парадокс заключается в том, что согласно «Переліку напрямів та спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями», утвержденным Постановою КМ України від 24.05.97 р. N 507 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки N 374 від 05.05.2008р (зазначені зміни вводяться в дію з 2008/2009 навчального року), «фахової вищої освіти за спеціальністю "Фінансово-економічна безпека"» НЕ СУЩЕСТВУЕТ!

Единственной специальностью, которую, с большой натяжкой, можно предположить «соответствующей» новым лицензионным условиям является сп. «Управління фінансово-економічною безпекою» в напрямку 1603 «Охорона та захист державного кордону» яка надана тільки за освітньо-кваліфікаційним рівнем «Магістр» (код 8.000015).

И сразу возникает множество вопросов, на которые не будет ответов.

Но я позволил задать себе один древний, как сама латынь вопрос: «Cui bono? Cui prodest? - кому хорошо? Кто от этого выиграет?» (Л. Кассий Лонгин Равилла).

Ответы моих «коллег по цеху» и анализ полученной информации привел меня к неутешительному выводу: Проблема «неадекватности государственного реагирования» заключается в коррумпированности принятия решений на высоком правительственном уровне и некомпетентности тех, кто готовит эти решения.

Касаемо данной проблемы, могу для себя сделать выводы, на основе полученной информации, что данное решение может носить «заказной» характер. И есть имена, и есть факты, но это уже другая история ...